Карпатська Україна – як етап державотворення

Цього року ми відзначаємо 80-ту річницю проголошення Карпатської України. З цього приводу розпочинаємо серію публікацій, присвячену цій визначній історичній події.

Карпатська Україна є важливим етапом загальноукраїнського процесу державотворення та боротьби українців за незалежність у ХХ столітті. Тому радянська влада замовчувала саме існування Карпатської України, жорстоко переслідувала її творців (А. Волошина, Д. Климпуша, С. Клочурака, М. Долиная, Ю. Перевузника), які стали в’язнями ГУЛАГу. Багато інших учасників тих подій вижили лише завдяки еміграції. Усі вони вважалися українськими буржуазними націоналістами, ворогами радянської влади.
Після поразки Української революції 1917–1921 рр. українські землі виявилися поділеними між кількома країнами. Карпатська Україна стала наступником доби УНР–ЗУНР, логічним виявом прагнення українців використати найменшу можливість для відновлення власної державності.
Утворення Української держави на Закарпатті було не випадковим збігом обставин, а результатом багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх сферах суспільного життя. Завдяки їх подвижницькій роботі невпинно зростала національна свідомість закарпатців, які за короткий час пройшли своєрідну еволюцію від „угорських русинів” до закарпатських українців, а через усвідомлення своєї ідентичності – до ідеї єдності з усім українським народом.
У цьому велика заслуга Августина Волошина, всієї української інтелігенції та духовної еліти краю. Саме вони у 20-30-ті рр. XX ст. величезною політичною і культурно-просвітницькою працею зуміли підняти свідомість закарпатців до рівня українських загальнонаціональних потреб. Цьому також сприяли події 1919 року, коли 21 січня на Народних Зборах (Всекарпатський Конгрес) делегати висловилися за возз’єднання закарпатських земель у складі єдиної Української держави. В цей же час на Рахівщині і значній частині Мармарощини (з центром у с.Ясіня) утворилась Гуцульська республіка – українське державне утворення, що існувало з листопада 1918 по червень 1919 р.
Показовим є зміст листівок, що масово розповсюджувались у 1938р. на Закарпатті. Ось текст однієї з них: «Надходить великий час, Закарпаття мусить стати самостійною Українською Державою, воно мусить стати зародком одної великої самостійної соборної держави від Попраду і Татрів аж до Каспійського моря і гір Кавказу. Стати тим зародком мусить бути для нас найбільшою честю! Ми горді, що якраз ми перші будемо тими, хто зачнуть відбудовувати Українську Державу! Що ми поможемо нашим братам скинути московське, польське й румунське ярмо. У цій відбудові поможе нам тільки єдність народу, велика віра в свої сили й віра в те, що Бог призначив нас повести свій народ до Волі!»
Проголошення Карпатської України, 15 березня 1939 року, стало виявом прагнення закарпатців творити свою державу саме як українську, відтак засвідчило дискредитацію проугорських та москвофільських течій, яким на парламентських виборах абсолютна більшість населення відмовила у довірі.

Використано матеріали https://carpathia.gov.ua/