Курс створений Національним антикорупційним бюро України та Трансперенсі Інтернешнл Україна за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Серіал складається з 5 серій, які в інтерактивній формі допоможуть розібратися з роботою Національного антикорупційного бюро України та дізнатися, в чому різниця роботи, наприклад, ДБР, НАЗК, САП та ВАКС. Особливістю серіалу є кейсовий метод навчання на практиці в поєднанні з ґрунтовними поясненнями та коментарями від експертів.

А після проходження курсу кожен глядач отримає сертифікат, який надає кредити ЄКТС.

Валерія Іонан, заступник Міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції:

«Освітній серіал покликаний наочно показати, як проходить опрацювання заяви про корупцію. За допомогою сюжету, який обертається навколо життєвої ситуації, глядачі дізнаються, до кого слід звертатися за захистом своїх прав, про підслідність поліції, ДБР і НАБУ. Так, глядач разом з героєм проходить шлях від коректного написання заяви, реєстрації злочину і розслідування — до розгляду в суді».

Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора з юридичних питань Трансперенсі Інтернешнл Україна: «Серіал «Від заяви до вироку» вартий перегляду тому, що боротьба з корупцією — це великий біль для українського народу протягом багатьох років. Саме в цьому серіалі ви знайдете відповіді на запитання: як боротися з корупцією, хто цим займається, і що робити, якщо ви особисто наштовхнулися на вимагання хабара».

Керівниця відділу комунікацій Трансперенсі Інтернешнл Україна Вікторія Карпінська: «Ми в ТІ Україна відстежуємо роботу НАБУ від самого заснування, і весь цей час наштовхувалися на однакові питання щодо роботи Бюро, антикорупційних органів та загалом щодо особливостей розслідування корупційних злочинів. І вже відсьогодні представники громадянського суспільства, державні службовці, студенти правничих та інших факультетів і загалом усі зацікавлені громадяни зможуть пройти цей курс і знайти відповіді на такі питання і краще зрозуміють цю тему».

Світлана Оліфіра, керівниця Управління зовнішніх комунікацій Національного антикорупційного бюро України: «До Національного антикорупційного бюро України часто звертаються з випадками корупції, які не підслідні НАБУ. Серіал створено для того, щоб пояснити, яку саме корупцію розслідує Національне бюро. Отже, громадяни будуть знати, до кого потрібно звертатись у конкретному випадку, і не опускали руки у боротьбі з корупцією, адже це — наша спільна справа».

Олександр Скомаров, заступник Керівника Головного підрозділу детективів – Керівник Другого підрозділу детективів: «Курс буде корисним для всіх, хто хоче знати свої права та вміти їх захищати».

Безоплатно подивитися освітній серіал: https://osvita.diia.gov.ua/courses/from-statement-to-sentence.

Трансляція презентації освітнього серіалу доступна на YouTube-каналі Мінцифри.

Головним законом, що регулює питання протидії корупції, є Закон України «Про запобігання корупції». Пояснення щодо термінів та умов реалізації боротьби з корупцією, а також перелік спеціально уповноважених установ можна знайти на Урядовому порталі.

Умови успішної протидії корупції: антикорупційне законодавство та ефективне його застосування державними органами; політична воля керівництва держави; підтримка антикорупційних заходів держави громадянським суспільством. Кожна із цих складових відіграє у справі протидії корупції свою особливу роль. Вихід за межі правових рамок в антикорупційній діяльності — це шлях до службових зловживань, свавілля, за яких протидія корупції здійснюватиметься тими ж корупційними засобами.

Як повідомити про корупцію:

• Звернутись до Національного агентства з питань запобігання корупції– повідомити про корупційне правопорушення за номером НАЗК (044) 200-06-91 чи залишити повідомлення на сайті.
• Повідомити про порушення вНаціональне антикорупційне бюро України – направити листа до бюро або заповнити форму на сайті; безкоштовна гаряча лінія НАБУ з питань корупції діє за номером 08-00-50-32-00.
• Зателефонувати на гарячу лінію Генеральної прокуратуриза номером    0-800-50-70-01, на сайті також можна ознайомитись з роботою телефонів довіри ГПУ.
• Гаряча лінія СБУ діє за номером 08-00-50-14-82, куди можна повідомити про порушення, пов’язані з сепаратизмом, тероризмом чи про факт корупції до Служби Безпеки України, або надіслати повідомлення на callcenter@ssu.gov.ua.
• Звернутись до МВС України за номером (097) 223-20-33 чи надіслати повідомлення на адресу stop-korupcia@ukr.net.

Додаткову інформацію у сфері боротьби з корупцією можна отримати також на порталі Стоп Корупція, а анонімне повідомлення про хабар залишити через сервіс Хабардокс.

Згідно з рішенням, РНБО схвалила цей законопроект та рекомендувала Главі держави подати його на розгляд до Верховної Ради як невідкладний.

Проект закону, зокрема, передбачає повернення покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі за недостовірне декларування та неподання декларації.

Так, пропонується внести зміни у статтю 366-2 Кримінального кодексу (декларування недостовірної інформації), передбачивши, що умисне внесення недостовірних відомостей до декларації, які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, карається штрафом від 3000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо суб’єкт декларування умисно вніс недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то пропонується встановити покарання у вигляді штрафу від 4000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Крім того, законопроектом пропонується внести зміни до статті 366-3 Кримінального кодексу (неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), згідно з якими за умисне неподання декларації передбачається карати штрафом від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

]]> /2020/09/nacionalna-antikorupciyna-strategi/ Thu, 17 Sep 2020 13:00:32 +0000 http://bereg-rda.gov.ua/?p=38798 Продовжувати читання Національна антикорупційна стратегія має скоординувати всі гілки влади для ефективного подолання корупції, — Прем’єр-міністр]]> Кабінет Міністрів України під час чергового засідання 16 вересня затвердив з одноденним доопрацюванням Національну антикорупційну стратегію. Презентацію документа Уряд заслухав на попередньому засіданні.

Як підкреслив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, Національна антикорупційна стратегія, якої в Україні не було з 2017 року, має скоординувати всі гілки влади для ефективного подолання, а головне — запобігання корупції.

«Сподіваємося, що всі органи влади, в тому числі Парламент, будуть активно допомагати нам із впровадженням відповідних змін», — зазначив очільник Уряду.

Крім того, Кабінет Міністрів схвалив Стратегію боротьби з організованою злочинністю, а також затвердив основні напрями діяльності акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на 2020 — 2024 роки.

«Ми вбачаємо, що місія Укрексімбанку буде полягати у створенні доступних інструментів кредитування для українського бізнесу, який хоче експортувати свою продукцію за кордон та захоплювати нові ринки. Тобто сьогоднішнє рішення про напрями розвитку Укрексімбанку — це частина більш широкої програми Уряду з підтримки наших експортерів», — сказав Прем’єр-міністр.

І. Поняття конфлікту інтересів.

Основним документом, що визначає поняття та процедуру врегулювання конфлікту інтересів є Закон України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700- VII, а саме розділ V, відповідно до якого конфлікт інтересів поділяється на потенційний та реальний.

Потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як правило, до конфлікту інтересів відносяться ситуації, коли особа приймає на службі рішення чи вчиняє офіційні дії з питань, що будь-яким чином стосуються її приватних інтересів. Простіше кажучи, це ситуація, коли особиста зацікавленість посадової особи може вплинути на прийнття певних рішень або вчинення дій при виконнанні своїх службових обов’язків.

ІІ.Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконння функцій держави або місцевого самоврдядування  та особи, що для цілей ЗУ “Про запобігання корупції”прирівнюються до них зобов’язані:

1. Вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2. Повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3. Не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4. Вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

ІІІ. Відповідальність

За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

Неповідомлення  особою у встановлених  законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Окрім того, у разі, якщо особа не вжила заходів по врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є підставою для їх оскарження та визнання протиправними у судовому порядку.

]]> /2020/02/korupciya-negativne-yavishhe-yake-treba-n/ Mon, 10 Feb 2020 11:51:46 +0000 http://bereg-rda.gov.ua/?p=37189 Продовжувати читання Корупція – негативне явище, яке треба нейтралізувати]]> В реаліях сьогодення корупція є одним із найбільш негативних проявів зловживання посадовими особами своїми повноваженнями та є руйнівним механізмом, який сприяє негативному ставленню громадян до осіб, які виконують функції держави та місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” корупція – використання особою, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Корупція становить реальну загрозу національній безпеці України, а запобігання та протидія їй має бути віднесена до найвищих пріоритетів держави.Одним із головним чинників, який може вплинути на подолання вищезазначеного поняття,є відношення населення до цієї проблеми.

Статистичні дані у державі показують, що більше половини українського населення схильне до корупційного правопорушення у випадку, якщо це вплине на розв’язання їх проблеми або покращить ситуацію, яка у них виникла в результаті певних правовідносин.

Проведення інформаційних заходів та роз’яснювальної роботи щодо основних положень антикорупційного законодавства, допоможе попередити ймовірність вчинення корупційних правопорушень або порушень, пов’язаних з корупцією. Важливим чинником для боротьби з корупцією є громадянська свідомість, яка має вплив на життя у нашій державі, оскільки досліджуване негативне явище гальмує розвиток України.

Негативна сила корупції проявляється у падінні авторитету країни, органів державної влади, падінні моральних цінностей у суспільстві, у проникненні кримінальної складової у державно-управлінські та суспільні відносини.Окрім цього, ознакою корупції є те, що вона в більшій мірі є латентною, тобто прихованою. Як показує практика, корупцію нелегко виявити, важко розслідувати і ще складніше притягнути до відповідальності винних осіб.

Потребують уваги заходи, пов’язані з активізацією участі населення в інформуванні органів, уповноважених на боротьбу з корупцією, про відомі їм факти корупції. Закон України “Про запобігання корупції” містить роз’яснення про захист викривачів. Стаття 53 вищевказаного Закону зазначає:

1.Викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

2. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші, спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.
3. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України “Про безоплатну правову допомогу”, або залучити адвоката самостійно.

Таким чином, держава забезпечує захист громадян, які здійснюють заходи, спрямовані на подолання корупції

Статтею 3 цього Закону визначено перелік осіб, які подають декларації.

Відповідно до статті 45 цього Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102 грн. х 50 = 105 100 грн.), зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Положення частини другої цієї статті застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону.

Статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несвоєчасне подання декларації без поважних причин, передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Кримінальна відповідальність передбачена за подання завідомо недостовірні відомості у декларації у випадку якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або умисне неподання декларації (стаття 366-1 Кримінального кодексу України).

Одночасно звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3 статті 84 Закону України „Про державну службу” однією з підстав для припинення державної служби є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

Звертаємо увагу на те, що в останні дні березня 2020 року у зв’язку з великим навантаженням на систему, можуть виникати технічні збої у роботі веб-сайту Національного агентства.

Виходячи з вищенаведеного просимо не затягувати з поданням електронних декларацій, а по мірі можливості подавати їх протягом січня-березня цього року.

Насамперед звертаємо увагу, що Закон розширює перелік суб’єктів, на яких поширюється дія Закону України „Про запобігання корупції”.

Зокрема, частину першу статті 3 доповнено новим пунктом „ї”, згідно з яким до таких суб’єктів належать Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступник, а також особи, які займають посади патронатної служби, визначені Законом України „Про державну службу”, крім осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, помічники суддів.

Поняття „близькі особи” викладено в новій редакції, а саме: близькими особами є члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 Закону України „Про запобігання корупції”, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.

Тобто до близьких осіб віднесено також двоюрідних братів, сестер, рідного брата та сестру дружини (чоловіка), племінника, племінницю, рідного дядька, рідну тітку. Крім того, у визначенні поняття „близькі особи” вживається термін „члени сім’ї”, який також зазнав змін у зв’язку із прийняттям Закону.

Просимо враховувати, що термін „близькі особи” є визначальним для обмеження, передбаченого статтею 27 цього Закону щодо спільної роботи близьких осіб, а також для обмеження щодо одержання подарунків, передбаченого статтею 23 зазначеного Закону.

Так, відповідні зміни до Закону України „Про запобігання корупції”  розширюють перелік близьких осіб, спільна робота з якими заборонена, і водночас розширюють коло осіб, від яких особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи можуть отримувати подарунки.

Статтею 52 цього Закону передбачено додаткові заходи фінансового контролю. Зокрема, у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку про відкриття ними або їх неповнолітніми дітьми валютного рахунка в закордонному банку із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента. Такі обставини виникають, зокрема, під час вступу неповнолітніх членів сім’ї суб’єктів декларування до навчальних закладів за межами України.

Звертаємо увагу, що у розумінні цього Закону членом сім’ї є особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання із суб’єктом, а також будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частину другу статті 52 цього Закону доповнено абзацом другим,   згідно із яким  у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Положення частини другої цієї статті застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону. Зміни внесені до частини другої статті 52 Закону вводяться в дію з 1 січня 2020 року.

Внесено зміни до статті 46 Закону, відповідно до яких з 1 січня 2020 року суб’єктам декларування при заповненні декларації необхідно буде зазначити відомості про свій унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) та вказати відповідні номери членів сім’ї.

Внесено відповідні зміни до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України „Про державну службу”, а саме: підставою для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.

Завданням документа є вдосконалення законодавства України у сфері захисту викривачів корупції з метою його узгодження з міжнародними стандартами та найкращими практиками.

Цей закон визначає правовий статус викривачів – осіб, що повідомили про вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, а також встановлює права, гарантії та механізми захисту цих осіб та осіб, прирівняних до них.

Також закон встановлює умови для розкриття інформації про корупцію, унормовує порядок розкриття інформації викривачем корупції, звільнення від юридичної відповідальності викривачів корупції за розкриття інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, а також забезпечення державного захисту викривачів корупції, зокрема захисту їхніх трудових прав.

Закон дасть змогу створити нову ефективну систему запобігання корупції на основі міжнародних стандартів, що сприятиме зниженню рівня корупції у державі, а відтак – розвитку економіки та зростанню добробуту громадян.