«Від самого ранку поїзд за поїздом вбігає, українське населення спішить до столиці на маніфестації. Довжезний ряд селянських возів з близької околиці, вантажні самоходи з дальших сіл, а поїзди з найдальших закутин привозять учасників. Тисячки возів, роверів, авт заповнили бічні вулиці. Сотні, ба тисячки синьо-жовтих прапорів по вулицях, ці дві барви сьогодні домінують. Уніформи, народні одяги з різних околиць по хустських вулицях маком цвітуть…
Це ж річниця української соборности, велике свято! Під синьо-жовтими прапорами маршують із різних напрямків, найбільше від станції, з піснями на устах.
Десята година. Перед катедралею на величезній площі тісно. Біля тридцять тисяч учасників зійшлося з цілої Карпатської України.
Це найбільші збори, які я під цими зеленими Карпатами бачив за останнє двадцятиріччя. Колись просвітянські збори в Ужгороді були справді величавими, але сьогоднішні збори – рекорд!
Десь біля одинадцятої години після Богослужби сформувався величезний похід, замаяли сотні рідних прапорів і ми перейшли з площі Волошина на головну вулицю. Оркестри заграли українські походові пісні. Старинний хустський замок ще не бачив такого величавого всенародного здвигу! Під звуки маршових пісень легко маршувати, радість, утіха і якась невимовна гордість підносить душу.»
Зі спогадів Василя Гренджі-Донського «Щастя і горе Карпатської України».
_________________
Перше масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні – в місті Хусті. Це найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців. Для участі в ній до столиці Карпатської України з’їжджаються понад 30 тисяч осіб.
Закарпатці нагадують про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві.
_________________
Василь Гренджа-Донський (1897 – 1974) походить із Закарпаття. Автор поезій, історичних повістей. Один із творців Карпатської України, редактор «Урядового Вісника Правительства Карпатської України», приятель «Пласту», редактор пластових часописів і видань, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода». Працює фінансистом.
Подіям 1938-39 років на Закарпатті присвячує книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України».