Цей день в історії: 77 років Корюківській трагедії

1 березня 1943-го нацисти почали каральну акцію проти жителів містечка Корюківка на Чернігівщині. За 2 дні були вбиті близько 6700 людей. Нюрнберзький трибунал визнав Корюківську трагедію наймасштабнішою за кількістю знищеного місцевого населення серед таких каральних акцій. Кількість жертв у Корюківці перевищує білоруську Хатинь, чеське Лідице та французький Орадур.

Каральний загін прибув у містечко вранці 1 березня та оточив його. Людей групами по 50-100 осіб заганяли у будинки й розстрілювали. Одночасно прочісували околиці містечка та оглядали хати. Усіх, хто траплявся, розстрілювали на місці. Коли розстріли завершили, Корюківку спалили до тла. Люди із сусідніх містечок розповідали, що дим і заграву від пожежі було видно за 27 км у Сновську, за 50 км – у Сосниці та за 25 км – у Холмах.

У ці дні в лісах за 15 км від Корюківки перебувало партизанське з’єднання Федорова. Хоча рядові партизани рвалися в бій – наказу від командування врятувати жителів містечка вони так і не отримали.

Дослідникам трагедії вдалося встановити імена 1893 жертв. Серед них – понад 700 дітей та понад 1000 жінок.

Євген Римар: “Моя маленька донька лежала у мене на грудях, коли стріляли в неї прокляті кати там, у ресторані. Заганяли нас туди, як худобу на бойню, й били з автоматів. Ніну я на руках ніс. А фашист поцілив мені в око. Я впав, а він по мені як застрочить… Потемніло в очах, нічого не пам’ятаю. Троє моїх діток були вбиті. Навіть закопати їх не довелось: і мертвих діток не побачив, спалили їх прокляті кати. І не лишилось від них нічого. Навіть могилки…”

На фото:
1, 2: руїни Корюківки у 1947 році.
3: свідки трагедії, сфотографовані О. Костючком 1 березня 1993 року.
4: Євген Римар (сидить у центрі) на зустрічі зі школярами Щорса (зараз – Сновськ) у 1960-х роках.
Джерело: Корюківський історичний музей. Матеріали: Український інститут національної пам’яті