Легалізація заробітної плати – залишається найактуальнішим питанням сьогодення. Законом України №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно і з цим Законом і за який сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Для зарахування в страховий стаж у повному розмірі одного робочого місяця розмір внесків, що сплачується роботодавцем має бути не меншим мінімального страхового внеску, який визначається розрахунково, як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове дер-жавне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
З 1 січня 2021 року зросла мінімальна заробітна плата, яку затвердила ВРУ Законом про Державний бюджет України на 2021 рік і становить 6000 грн.
У випадку, коли найманий працівник отримує заробітну плату в “конверті”, а роботодавець не сплачує за такого працівника єдиний внесок, цей період не буде врахований до страхового стажу працівника та, відповідно, не враховується при визначенні розміру пенсії. Через що пенсія найманих працівників буде меншою, ніж повинна бути, а деякі взагалі будуть позбавлені права на отримання пенсійних виплат.
Коли найманому працівнику офіційно виплачується мінімальна зарплата – з якої сплачується єдиний внесок, а неофіційно видається решта заробітку, то з такого заробітку внески не сплачуються і, як наслідок, не враховуються для призначенні або перерахунку пенсії. У результаті людина втрачає велику частку майбутньої пенсії.
Роботодавці, які не сплачують внески за найманих працівників, порушують їхні права і гарантії та позбавляють соціального захисту у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, які надані громадянам Конституцією України.
Наймані працівники мають дбати про своє майбутнє та відстоювати свої конституційні права – вимагати від роботодавців офіційного оформлення трудових відносин та сплати внесків з усієї суми отриманого заробітку.
Переваги офіційного працевлаштування:
-право на призначення трудової пенсії;
-право на гарантований розмір заробітної плати (у тому числі доплати, надбавки й заохочувальні виплати);
-право на відпустку, у тому числі додаткову й без збереження зарплати, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами;
-право на оплату лікарняного;
-право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці;
-право на скорочений робочий день, тиждень через шкідливі умови праці;
-право не працювати у вихідний і святковий день;
-право не залучатися до понад-нормових робіт без бажання працівника;
-право на допомогу в зв’язку з безробіттям;
-право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;
-право на зарахування виробничого стажу;
Отже, оформлення на роботу має бути офіційне, а виплата заробітної плати відповідно до законодавства – прозора і відкрита. В іншому випадку, роботодавці позбавляють своїх працівників достойної пенсії в майбутньому та соціальної захищеності у випадках, передбачених законодавством, а також сприяють порушенню трудового законодавства.
Тож, отримуючи заробітну плату в «конверті» чи інше неофіційне джерело доходу, працівник має забезпечене сьогодення, але ризикує своїм майбутнім.
Адміністрація Головного
управління ПФУ
в Закарпатський області