З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох відбулась одна з найбільших каральних операцій НКВС – було вбито 1111 в’язнів соловецького етапу. Під “двадцятиріччя більшовицької жовтневої революції” був розстріляний цвіт української нації – кращі представники культурно-мистецької, наукової та політичної еліти.
Серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров; президент харківської Вільної академії пролетарської літератури Михайло Яловий; основоположник нового українського театру “Березіль”, режисер Лесь Курбас; драматург, автор п’єс “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” Микола Куліш; письменники й поети Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Марко Вороний, Василь Атаманюк-Яблуненко, Григорій Епік; історики Матвій Яворський та Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського); освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі; географ, картограф та етнограф Степан Рудницький; політичний і релігійний діяч, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР Володимир Чехівський та багато-багато інших…
Сандармох став одним із сумних символів сталінського терору. Чистка українського суспільства від так званих “ворогів”, “найбільш активних контрреволюційних елементів”, проводилась лише з однією метою – знищення найяскравішої, мислячої, молодої української інтелігенції.
Режим боявся, що українська національна ідентичність може зруйнувати “успіхи соціалістичного будівництва”.
Україна пам’ятає…