Після Першої світової з падінням старих імперій територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938 року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд.
Прем’єр-міністром Карпатської України став отець Августин Волошин. Саме йому судилося очолити й привести національно-визвольний рух на Закарпатті до повної державності у березні 1939 року.
Уряд А.Волошина був дієздатним, продуктивним і по-справжньому українським. Він дуже реалістично оцінював ситуацію та діяв відповідно для здобуття повної незалежності та збереження української держави на Закарпатті.
Незважаючи на складну міжнародну ситуацію, відхід до Угорщини частини Закарпаття, вимушене перенесення столиці з Ужгорода до Хуста, уряду вдалося за короткий час досягти значних результатів.
Так, було сформовано дієвий Кабінет міністрів, який складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, шкільництва і народної освіти, юстиції та комунікацій. Було сформовано Службу безпеки, Управління поліції в Хусті, відділ преси та пропаганди.
Уряд А. Волошина швидко переконав населення у необхідності всенародного захисту кордонів краю. На початку листопада 1938 року була утворена організація народної оборони «Карпатська Січ». Загальна кількість вишколених січовиків невдовзі становила кілька тисяч.
Було видано розпорядження про запровадження на території автономії
державної української мови та введено в обіг назву «Карпатська Україна» замість «Підкарпатська Русь».
У центрі уваги Уряду була адміністративна реформа. Зокрема, було видано розпорядження про передачу всієї влади Кабінету міністрів Карпатської України та обрання Сойму (парламенту), про створення Вищого суду і Вищої державної прокуратури. За короткий час було запроваджено жорстку вертикаль влади, завдяки чому вдалося стабілізувати соціально-економічну ситуацію, придушити саботажні акції, вирішити проблему безробіття. Планувалися серйозні
заходи з розвитку соціально-економічної сфери краю.
Тріумфом української державності стали вибори до Сойму у лютому 1939 року. Із 92,5% населення, що взяли участь у виборах, 92,4% проголосували за список проурядової партії «Українське Національне Об’єднання», до якого увійшли українці та представники нацменшин. Вибори були легітимними і, як засвідчують очевидці, відбувались на демократичних засадах.
Уряд А.Волошина підтримував відносини з державними та недержавними інституціями Чехо-Словаччини, Югославії, Румунії, Великобританії, Японії, США, Канади, Бельгії, а також Німеччини.
Останнє було використано радянською пропагандою для звинувачення А. Волошина у співробітництві з нацистами. Такі звинувачення є безпідставними, оскільки, по-перше, на той час з Гітлером підтримували відносини багато країн, передусім СРСР, а сама нацистська Німеччина сприймалася по-іншому (ще не було Освенціма, Треблінки, інших злочинів проти людства). По-друге, від Німеччини, як і від всіх інших держав, А.Волошину потрібно було лише одне – гарантії непорушності кордонів Карпатської України. Як показала історія, Гітлер зробив інший вибір, віддавши українську державу на поталу близькому по духу режиму Хорті.
У ніч з 13 на 14 березня 1939 року Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала війну проти Карпатської України. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі.
15 березня 1939 року став першим днем для нетривалого існування незалежної республіки Карпатська Україна. Засідання Сойму проходило вже під гуркіт зброї угорської армії, яка розпочала воєнну окупацію Карпатської України. Сойм проголосив повну державну самостійність, ухвалена парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави – Карпатська Україна, державний устрій – президентська республіка, державну мову – українська.
