І. Поняття конфлікту інтересів.
Основним документом, що визначає поняття та процедуру врегулювання конфлікту інтересів є Закон України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700- VII, а саме розділ V, відповідно до якого конфлікт інтересів поділяється на потенційний та реальний.
Потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Як правило, до конфлікту інтересів відносяться ситуації, коли особа приймає на службі рішення чи вчиняє офіційні дії з питань, що будь-яким чином стосуються її приватних інтересів. Простіше кажучи, це ситуація, коли особиста зацікавленість посадової особи може вплинути на прийнття певних рішень або вчинення дій при виконнанні своїх службових обов’язків.
ІІ.Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Особи, уповноважені на виконння функцій держави або місцевого самоврдядування та особи, що для цілей ЗУ “Про запобігання корупції”прирівнюються до них зобов’язані:
- Вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів;
- Повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
- Не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
- Вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
ІІІ. Відповідальність
За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Окрім того, у разі, якщо особа не вжила заходів по врегулюванню конфлікту інтересів і прийняла рішення або вчинила певні дії, це є підставою для їх оскарження та визнання протиправними у судовому порядку.