Дорогі українці!
Зараз я перебуваю на Луганщині, у Міловському районі, неподалік села Півнівка. Тут у грудні 1942 року почалося вигнання гітлерівських окупантів з української землі. До завершення війни ще було далеко. Але наші дідусі та бабусі з кожного куточка країни боролися з нацизмом, захищали рідну землю, гинули за Батьківщину та перемогли заради нас з вами.
У День пам’яті та примирення ми вклоняємось усім, хто відстояв світ перед загрозою нацизму. Захищав рідну українську землю та загинув у роки Другої світової війни.
Вклоняємося й перед нашими мужніми хлопцями та дівчатами, які сьогодні боронять Українську державу, наш суверенітет і територіальну цілісність. Заради миру, якого ми так потребуємо. Заради процвітання незалежної України. Заради наступних поколінь.