Амброзія (Ambrosia) відноситься до ряду однорічних і багаторічних світлолюбивих трав’янистих рослин, рідше напівкущів. За зовнішнім виглядом вона схожа на коноплі, а за розмірами і формою листків нагадує полин гіркий (звідки і назва полинолиста). Амброзія з родини Айстрових (Складноцвітих) і налічує 30 видів.
Рід «амброзія» вперше описав К. Лінней у 1753 році. У перекладі з грецької амброзія означає «безсмертя». У давньогрецькій міфології «амброзією» називають «їжу богів», що нібито надавала їм безсмертя.
Понад 100 років тому, випадково, зі своєї батьківщини – Північної Америки, разом з насінням конюшини та жита на поля Європи був завезений цей бур’ян.
Згодом він потрапив і на Україну. Перші поодинокі дикорослі популяції невідомої рослини з’явилися ще в 1914 – 1918 роках, і лише в 1925 році у визначниках України з’явився один із видів цієї рослини – амброзія полинолиста. Уперше її посіяв агроном Крекер, у Дніпропетровській області, як лікарську рослину. Сьогодні вона стала масовим бур’яном України. Цей вид поширений у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій , Волинській, Рівненській областях, АР Крим.
Коренева система рослини сягає 4 метрів завдовжки. Стебло прямостояче, розгалужене, висотою 20 – 250 см. Рослина вкрита волосками. Листки яскраво – зеленого кольору, черешкові, розсічені, подібно до листків полину звичайного. Квітки одностатеві. Кошики з тичинковими квітками яйцевидні або напівкулясті, зібрані у колоскові суцвіття. Маточкові кошики одноцвіткові, розміщені по 1 – 3 у пазухах верхніх листків або біля основи тичинкових суцвіть. Одна рослина дає близько 100 тис. зернят, які зберігають схожість до 10 – 15 років, а при сприятливих умовах 30 – 50 років. У кінці квітня – на початку травня насіння дружно проростає. Цвіте амброзія із середини серпня до кінця жовтня.
Пилок амброзії викликає в людей захворювання на поліноз: спостерігається втрата працездатності, з’являється набряк слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, розвивається астма. Алергени, що містяться в листі, викликають дерматити. В пилку амброзії містяться особливі білки – антигени Е і К. Через слизову оболонку антигени потрапляють до лімфи і крові, спричиняючи захворювання.
Росте амброзія в посівах різних культурних рослин, так обабіч доріг, біля будинків та смітників, на пустищах, старих кладовищах, відвалах різних порід, залізничних насипах, у місцях, де порушений грунтовий та рослинний покрив (новобудови, довгобуди), або завезено новий грунт з інших місць, у долинах річок тощо. Захоплює погано оброблені поля, городи, виноградники, баштани, сади, занедбані газони. За рік бур’ян може захопити до 5 км території. Спостерігаючи за амброзією можна сказати, що вона справжній «зелений агресор»: успішно витісняє гравілат, вероніку, злаки, подорожник, ромашку, череду та рослини, які прикрашають ландшафт.
Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну проводяться обстеження земельних угідь:
· узбіч та схилів основних автомобільних і залізничних магістралей, територій станцій по яких перевозиться сільськогосподарська продукція;
· пунктів ввезення, приймання, зберігання та використання засміченого матеріалу, а також прилеглих до них територій (в радіусі 3 км);
· сільськогосподарських угідь.
Вирішальне значення для очищення полів від амброзії полинолистої мають агротехнічні методи боротьби: правильне чергування культур у сівозміні, обробка ґрунту, догляд за посівами, спрямований на зниження запасів насіння бур’яну в ґрунті й запобігання повторного засмічення як ґрунту, так і врожаю сільськогосподарських культур. На землях дуже засмічених амброзією, кращим заходом по очищенню ґрунту від запасів насіння є використання чистого пару, де, за правильного обробітку, засміченість бур’яном знижується на 70-80 %.
На невеликих площах та присадибних ділянках амброзію потрібно прополювати і скошувати. Правда, після скошування вона інтенсивно відростає, тому процедуру проводять не менше 3-4 разів за літо. Можна також використовувати натрієву й амінну сіль (2-3 кг/га) в суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) чи з сульфатом амонію. А на великих площах слід застосовувати гербіциди. Хімічний метод боротьби з амброзією є найбільш дієвим. Асортимент гербіцидів, що усувають даний карантинний вид, є досить широким. Для знищення амброзії полинолистої підходять препарати на основі солей гліфосату (Буран, Вулкан плюс, Торнадо, Ураган Форте, Нобль, Раундап Екстра), сульфонілсечовини (Тритон, Конус, Міранда), прометрину (ґрунтовий гербіцид Сегмент). Вибір препарату здійснюють у залежності від культури та фази її розвитку
Враховуючи велику шкоду амброзії полинолистої як для сільського господарства, так і для здоров’я людей, боротьба з нею є одним з найважливіших завдань всіх землекористувачів.
Державний інспектор Гол.Упр. Держпродспоживслужби
в Закарпатській області Бубняк О.І.